Альвіна Фаталієва (Омана)

Альвіна Фаталієва проживает в городе Долина, Украина. Родной город - Долина. Девичья фамилия (фамилия до вступления в брак) - Омана. Семейное положение Альвіны: не замужем. Знак зодиака Телец. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о среднем образовании.

Моє життя-це кольорові фарби і кожна із них має свою історію. Розкажу про чорну: Ніч...Холодно...Туман і самотність розривають мене на шматки, а я й досі сиджу біля хреста і думаю про те, що все могло бути по іншому... Випиваю REVO, слухаю бринькання гітари і регіт, який знаходиться під кайфом тих, які мають лишень на даний час свавілля. Вдихаючи це життя, мені раптом помішав телефону дзвінок, я здивувалась, адже хто мені може телефонувати в цю мить, якщо всі зараз зі мною? витягнувши з кишені телефон, якого розривало від важкої музики я не могла прикинути, чий це номер до мене телефонує і навіщо? наважившись я підняла і сказала: Що вам потрібно? та у відповідь я почула короткі гудки. Я подумала, що можливо помилились номером, і на це зовсім особливо не зреагувала. Продовжуючи, я знову вдихала життя й випивала REVO добавляючи до цього дурманного диму...мені було весело, а про все інше я просто забула. Прийшовши додому я замкнулась в своїй кімнаті й поринула в сон, та він тривав не довго, мене розбудив той самий ж номер, піднявши, я прошептала: -Хто це? -Ти мене не знаєш, але я закохався у тебе! Ти мені потрібна! Я хочу бути з тобою! Так все почалось. Він мені цілими днями міг розказувати про те, що для нього я увесь світ, а я не могла нічого йому на це відповісти тому, що він для мене був простою людиною. Я приходила до нього в своїх чорно-білих кедах, яскравих колготах, а в руках у мене зазвичай було REVO...він говорив, що це все псує мене...і я вирішила піти краще, аніж слухати його тупо рилі казки і сказати, що нам необхідно забути про дружбу, адже в нас нічого немає спільного, що він не з мого життя і не для нього...я продовжувала слухати його моралі, а потім не втрималась і сказала: -Ти забудь мене раз і назавжди й ніколи не тривож мого життя, бо ти в ньому зайвий! Дай мені спокій, якщо тобі не подобається те, як і чим я живу. Сказавши ці слова я не стала чекати пояснень, просто обернулась і пішла. Сіла на сходи, закурила і задумалась: Можливо кохання для нього-це пачка сигарет, яку він скурює по сигареті і, коли в нього їх їх більше не залишається, то він викидає її, і купляє нову, адже та тепер стала непотребом, навіть не задумуючись проте, де вона і, що з нею? І так само можливо з коханням, використовує і покидає не задумуючись, що зі мною і де я? В моєму рюкзаку прозвучав сигнал повідомлення... Смс: Кохана моя! Ти знаєш, що я тебе дуже сильно кохаю! Ти моя квіточка, яку треба знайти один раз в житті. Я думаю про тебе в ці останні хвилини. В очах темнота...Вибач! Прощай! Я кохаю тебе! 24 листопада. Дощ, туман, тиша...тут раптом постукали у двері, і по моєму тілу пробіглось мільйон мурашок, відчинивши їх я побачила жінку, в її очах були біль і сльози, в цю мить я згадала про нього. Вона дивилась мені в очі, погляд її був холодним і злим, як у голодного, хижого звіра, а потім кинувши якийсь папірець на підлогу, вона обернулась і пішла... Я завмерла і приперлась до дверей, мої ноги підкосились і я поволі почала спускатись на підлогу. Присівши, я побачила той кусок аркуша, моє серце перехопило страхом та я його взяла і розгорнула, мої очі пробіглись по рядку. Мені здавалось, слова більш-нічого, а серце так билось, коли їх прочитала: "Тепер ти знаєш, що моїм життям була, лиш ти!" В мене на очах з'явились сльози, я хотіла їх стримати, заховати...я стримала...та ненадовго, сльози покотились по моїх щоках. Я вірила в це і водночас вважала брехнею. Я не знала, що робити, як заподіяти цьому всьому, як втамувати біль... На цвинтарі, на його похороні, коли опускали труну в яму, його мама та жінка, яка стояла в моїх дверях, крикнула: Синку, не робіть цього, він зараз прокинеться!" вона втратила свідомість і її кудись відвели. Я не знаю, що мені робити? Я відпустила його, та ні...Боже, що я накоїла? І ось, холодно...Ніч...Туман, а я сиджу і розумію, що тепер залишаюсь сама з своїми кедами та REVO та в руках ще й досі стискаю, ті його останні для мене слова...

Всі мої інтереси входять до адреналіну